Морфологічні зміни в нирках за умов гострого поширеного перитоніту на тлі цукрового діабету

Мета роботи: дослідити морфологічні зміни в нирках піддослідних тварин при змодельованому гострому поширеному перитоніті на тлі цукрового діабету порівняно із тваринами з експериментальним гострим поширеним перитонітом. Матеріали і методи. В експерименті використано 56 білих щурів. Цукровий діабет моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину фірми “Sigmal” з розрахунку 7 мг на 100 г маси тварини, гострий поширений перитоніт – введенням 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії в черевну порожнину досліджуваних тварин. Досліджували тканину нирки 1, 3, 7 доби від початку моделювання перитоніту. Результати досліджень та їх обговорення. У тварин із гострим поширеним перитонітом на тлі цукрового діабету патоморфологічні зміни були більш виражені: судини венозного русла дещо розширювались, були повнокровні, візуалізувались дрібні периваскулярні точкові крововиливи. Більшість вивідних канальців були розширені, проте їх просвіти були вільні від ексудату. В петлях Генле і прямих канальцях ми спостерігали виражений набряк епітелію. У тварин із гострим поширеним перитонітом на тлі цукрового діабету спостерігалися більш виражені патоморфологічні зміни у тканині нирок у всі терміни спостереження порівняно із групою тварин, яким не моделювали цукровий діабет, що характеризувалися периваскулярним набряком, збільшенням та розширенням судинного просвіту, наявністю серозного ексудату.