Вплив комплексної післяопераційної терапії на стан ендогенної інтоксикації у хворих на гостру злукову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації

Мета дослідження: вивчити динаміку показників ендогенної інтоксикації у хворих на гостру злукову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації під впливом комплексної післяопераційної терапії.Матеріали та методи. Обстежено 182 хворих на гостру злукову непрохідність тонкої кишки. З них 152 (83,5 %) пацієнти були прооперовані та 30 (16,5 %) пацієнтів проліковані консервативно (контрольна група). Пацієнтів з декомпенсованою непрохідністю тонкої кишки в післяопераційному періоді лікували традиційним і запропонованим нами способом, який включав лаваж, оксигенотерапію (Патент України на корисну модель № 81097) та ентеральне харчування через інтубаційний зонд. Лаваж кишки проводили 0,9 % розчином NaCl, ентеральне харчування розпочинали з появи перистальтики (2–3 доба післяопераційного періоду) за допомогою розчину “Пептамен”. Також обстежено додаткову групу здорових осіб. З метою виявлення ендотоксемії визначали рівень молекул середньої маси фракцій 254 та 280 нм при госпіталізації та в динаміці лікування у оперованих та пролікованих консервативно хворих.Результати дослідження та їх обговорення. Гостра хірургічна патологія призводить до накопичення у сироватці крові МСМ фракцій 254 і 280 нм. В ході лікування показники до 5 доби знижуються, стають меншими, ніж при госпіталізації, проте у всіх основних групах продовжують перевищувати рівень контрольної групи та здорових осіб. Розроблений нами спосіб післяопераційного лікування хворих на гостру тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації вже з 3 доби після операції супроводжується вірогідно більшим зниженням вмісту в сироватці крові фракцій МСМ порівняно з аналогічними хворими, яких лікували стандартним методом.