Вибір методу операційного лікування хворих на хронічний панкреатит, ускладнений біліарною гіпертензією

Найчастішим ускладненням хронічного панкреатиту (ХП) є біліарна гіпертензія (БГ) – 25–40 %. Методом вибору хірургічного лікування таких хворих є дуоденумзберігаюча резекція головки підшлункової залози (операція Фрея, операція Бегера, Бернська модифікація). При протяжному стенозі дистального відділу холедоха операцію Фрея доцільно доповнювати накладанням гепатикоєюноанастомозу (ГЄА). У 2009–2015 рр. у відділенні загальної хірургії Івано- Франківської обласної клінічної лікарні прооперовано 120 хворих на ускладнені форми ХП. У 38 (31,6 %) хворих ХП су- проводжувався БГ. Прямі втручання на залозі не застосовано у 12 (31,5 %) хворих (2 хворим накладено біліодигестивні анастомози, 5 пацієнтам проведено ендобіліарне стентування, 2 хворим – відкриту цистоентеростомію, 2 пацієнтам – ендоскопічну цистодуоденостомію, одному хворому – зовнішнє дренування кісти у ділянці головки залози). Операцію Фрея виконано в 11 (28,9 %) хворих, у 4-х з них – з накладанням ГЄА. Операцію Бегера (Бернську модифікацію) за- стосовано у 2 пацієнтів. Поздовжню панкреатоєюностомію (ППЄС) виконали у 8 (21,1 %) хворих. У 4 (50 %) пацієнтів ППЄС доповнено накладанням ГЄА, в одного хворого – зовнішнім дренуванням жовчовивідних проток. У 5 (13,2 %) хворих проведено панкреатодуоденальну резекцію (ПДР) за Whipple. Для профілактики післяопераційних усклад- нень у хворих на ХП з БГ необхідні: повне доопераційне лабораторне та інструментальне обстеження стану органів панкреатобіліарної зони; щадна техніка операції на ПЗ із використанням дворядного шва; формування мобільної петлі (довжиною не менше 60–70 см) панкреатоєюно- та ГЄА за Ру; повний ретельний гемостаз; призначення статинів (ок- тра) інтраопераційно та в післяопераційному періоді; раннє ентеральне харчування.