Критерії діагностики та принципи планування конструкції покривного протеза у пацієнтів із поодиноко збереженими зубами на нижній щелепі

Часткова втрата зубів і пов’язані з нею функціональні розлади безпосередньо впливають на якість життя пацієнтів та їх психоемоційний стан, тому актуальною проблемою ортопедичної стоматології є своєчасне відновлення зубних рядів і раціональний вибір типу конструкції. Мета дослідження — покращити результати стоматологічного ортопедичного лікування шляхом оптимізації плану лікування з урахуванням чітких діагностичних критеріїв у пацієнтів із поодиноко збереженими зубами на нижній щелепі. Матеріали і методи. Обстежили 25 пацієнтів (13 жінок та 12 чоловіків) віком 50–76 років із поодиноко збереженими зубами у фронтальній ділянці нижньої щелепи. На основі комплексної оцінки умов для протезування за критеріями РDI з урахуванням даних ортопантомографії (Dent Navi, Yoshida, Японія) у 15 осіб визначили показання та провели лікування із застосуванням покривних протезів. Центральне співвідношення щелеп визначали та фіксували за анатомо-функціональним методом з використанням лінійки Фокса та гнатометра (Сentrofix, Amann Girrbach). Постановку штучних зубів (Yamahachi Dental) здійснювали за однією з основних оклюзійних схем – двобічно збалансована, лінгвалізована, площинна. Корекцію оклюзійних співвідношень проводили за методом Bausch та аналізували за схемою S. J. Davies. Ступінь функціональної реабілітації визначали за трибальною шкалою опитувальника H. Miura, K. Sato. Результати досліджень та їх обговорення. У 3 (20 %) обстежених пацієнтів жувальна здатність була безперешкодною як через один місяць, так і після 6 місяців користування. Після проведення необхідних корекцій оклюзійних співвідношень 8 (53,3 %) осіб оцінили жувальну здатність із незначними незручностями через один місяць після виготовлення і як безперешкодну через 6 місяців користування. На утруднену жувальну здатність через місяць після виготовлення та із незначними незручностями через 6 місяців користування вказували 3(20 %) пацієнтів. Через один та 6 місяців користування в 1 (6,7 %) пацієнта з повним знімним протезом на верхній щелепі та фіксацією покривного протеза на поодиноко збережений зуб 42 штампованим ковпачком жувальна здатність була утрудненою. Висновки. За відсутності оклюзійних опорних зон у обстежених пацієнтів визначальними критеріями для складення плану лікування були розташування збережених зубів (коренів), ступінь і тип атрофії альвеолярних відростків. Задовільної жувальної здатності при напівжорсткій фіксації базису покривного протеза на опорних зубах з дентально-альвеолярним розподілом жувального навантаження досягли створенням двобічних оклюзійних контактів при постановці штучних зубів.