English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Мета статті полягає у дослідженні ролі громадських об’єднань та сучасних засобів електронної комунікації через призму саморегулювання культури. Методологія дослідження. Використано філософський (діалектичний) метод для розгляду поняття саморегулювання культури та впливу громадських організацій на її становлення і розвиток; загальнонаукові (формально-логічний, метод аналізу та синтезу)  дозволили дослідити понятійно-категоріальний апарат, визначити функції громадських організацій у сфері культури; спеціально-правових (порівняльно-правовий, формально-юридичний) методи  дозволили визначити правові засади діяльності громадських об’єднань у сфері культури, особливості правового забезпечення електронної комунікації. Наукова новизна роботи полягає у здійснені комплексного дослідження правових проблем саморегулювання культури в контексті діяльності громадських організацій та застосування сучасних засобів електронної комунікації. Висновки. У результаті дослідження, зроблено висновок, що активна діяльність громадських об’єднань є показником належного та ефективного врядування у сфері культури. Встановлено, що саморегулювання культури – це складний динамічний процес, який здійснюють безпосередньо самі суб’єкти діяльності у сфері культури без втручання ззовні. Електронна комунікація у сфері культури – це наслідок творчого підходу до можливості саморегулювання процесів. Визначено, що громадські об’єднання у сфері культури виконують представницьку, захисну функції; мають можливість утворювати благодійні організації для фінансування культурних програм; залучаються до формування керівних органів; беруть участь  у  розробці  нормативно-правових  актів щодо культурної діяльності; представляють професійних творчих працівників до відзначення державними нагородами творчих спілок та статусу творчих працівників; проводять  атестацію творчих працівників тощо. За допомогою електронних комунікацій (як інструменту саморегулювання) громадські організації сприяють поширенню культури.

SELF-REGULATION OF CULTURE: THE ROLE OF PUBLIC ASSOCIATIONS AND ELECTRONIC COMMUNICATION